Фундамент

Не допускається проєктування фундаментів без відповідного інженерно-геологічного обґрунтування.

1. Визначення ділянки

• Визначаючи глибину залягання фундаменту, необхідно враховувати: 
  - призначення та конструктивні особливості споруди, яка проєктується, навантаження та впливи на фундамент;
  - глибину закладання фундаментів суміжних споруд і прокладання інженерних комунікацій; 
  - рельєф наявної та спланованої території забудови після інженерної підготовки; 
  - інженерно-геологічні умови ділянки будівництва; 
  - гідрогеологічні умови та їх можливі зміни в процесі будівництва й експлуатації споруди;
  - глибини сезонного промерзання ґрунтів.
• У разі закладання монолітних фундаментів необхідно переконатися, що природна або штучна основа зберігають свої фізико-механічні властивості, ґрунт достатньо втрамбований і має задовільну тримальну здатність. 

2. Підготовка ділянки

• Якщо ділянка має рихлий ґрунт, утрамбуйте його, використовуючи віброплиту.
• Створіть дренаж зі щебеню або піску, які необхідно вкласти невеликим шаром і втрамбувати. 

3. Встановлення опалубки та підготовка до бетонування

• Опалубка має відповідати проєкту: витримувати вагу об'єму свіжої бетонної суміші, а також додаткове навантаження під час вібрування суміші.
• Щоб запобігти витіканню розчину, з'єднання елементів опалубки має бути щільним.
• Вкладіть на дно поліетилен або руберойд для забезпечення гідроізоляції.
• Перед заливанням бетону очистіть і достатньо зволожте опалубку. 

Суха дерев'яна опалубка поглине частину води з бетонної суміші, а це погіршить процес розпалублення та зменшить міцність конструкції.

• Між арматурою та опалубкою має бути відстань для захисного шару бетону. Товщина цього шару залежить від конструкції та умов її бетонування, але має бути не менше ніж 20 мм. Проте за наявності бетонної підготовки товщина захисного шару має становити 35 мм, а без такої підготовки — 70 мм.

Закладаючи монолітний армований фундамент, переконайтеся, що опалубка не має дефектів, а арматурний каркас зафіксований належним чином.

• Очистіть і зволожте бетонну підготовку перед укладанням основного шару бетону. 

4. Процес бетонування

• Для бетонної підготовки під фундамент використовуйте бетон із класом міцності В7,5 (М100), а для самого фундаменту — від В15 (М200) до В25 (М300), залежно від проєктного навантаження на споруду.
•  Вкладайте бетонну суміш горизонтальними шарами однакової товщини без розривів, послідовно спрямовуючи в один бік у всіх шарах. 
• Товщина шару залежить від інструмента, яким здійснюється ущільнення:
  - за використання важкого підвісного вертикально розташованого вібратора товщина шару має бути на 5–10 см меншою за довжину робочої частини вібратора; 
  - за використання вібраторів, розташованих під кутом до вертикалі (до 35°), товщина шару має дорівнювати вертикальній проєкції довжини робочої частини вібратора; 
  - за використання ручних глибинних вібраторів найбільша товщина шару, який вкладається, не має перевищувати 1,25 довжини робочої частини вібратора; 
  - за вкладання суміші поверхневими вібраторами товщина шару не має перевищувати: у неармованих конструкціях і конструкціях з одиничною арматурою — 250 мм, у конструкціях із подвійною арматурою — 120 мм. 
• Крок перестановки глибинних вібраторів не має перевищувати 1,5 радіуса їх дії, а глибина занурення має забезпечити їх заглиблення в попередньо укладений шар на 5–10 см. 
• Під час перестановки поверхневих вібраторів крок має забезпечувати перекриття на 100 мм площадкою вібратора межі вже провіброваної ділянки.

Схема вібрування глибинним вібратором

• Тривалість вібрування залежить від потужності ущільнювального пристрою, складу суміші, армування та форми масивної конструкції. За зовнішніми ознаками суміш вважається ущільненою, якщо почало з'являтися цементне молочко.

Переущільнення бетонної суміші не менш шкідливе, ніж недоущільнення. 

• Опалубку варто заповнити трохи більшою кількістю суміші, тому що після ущільнення відбувається усадка бетону на об'єм залученого повітря, яке виходить під час вібрації (зазвичай 1–3 %).
• Щоб уникнути розшарування суміші, висота падіння бетону під час подання з лотка має бути невеликою.

Важливо забезпечити безперервність подання бетону в конструкцію. Розрив між укладанням окремих шарів не має перевищувати 2 години.

5. Розрівнювання бетонної суміші

до гладкої поверхні є фінальним етапом укладання фундаменту.

Бетон необхідно захищати від втрати вологи, особливо в перший тиждень після вкладання. Тримайте свіжовкладений бетон у вологому стані, захищаючи його від пошкоджень, ударів, а також різких змін температури й швидкого висихання. Більше про догляд за бетоном читайте тут.